Пеньок, нька, м.

1) Ум. отъ пень.

2) Значительной величины деревянный обрубокъ въ видѣ цилиндра, вкопанпый въ землю, — вокругъ него загибаютъ колесный ободъ при выдѣлываніи колесъ. Вас. 147.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 106.