Пашіти, шу, шиш, гл.

1) Издавать сильный запахъ. Погана смердюча горілка — аж із рота пашить.

2) Пышать, бить (о пламени). А полум’я з рота так і паше, так і паше. Рудч. Ск. II. 31.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 104.