Паскудник, ка, м.

1) Сквернавецъ, мерзавецъ. Прийди, прийди, паскуднику, лежить сухарь на суднику. Чуб. V. 1144.

2) Лошадиная болѣзнь. Сим. 61, 76. Карбункулъ у скота. Шух. І. 43. Збити паскудник. Пустить лошади кровь з храп, а переносно — разбить носъ до крови. Сим. 76.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 100.