Паскудити, джу, диш, гл.

1) Гадить, сквернить. Я рук паскудить не хочу. Шевч.

2) Гадить, пачкать, испражняться. Погана птиця, що своє гніздо паскудить. Ном.

3) Плохо дѣлать, портить. Роби добре, не паскудь. Ном. № 2113.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 99.