Парувати, ру́ю, єш, гл.

1) Выдѣлять паръ, дымиться. Дивись, як гній парує. Борз. у. Вареники, знаєте, парують на столі. Св. Л. 222. Хліви його від молока парують. К. Іов. 47.

2) Соединять въ пары; спаривать. Та все воли калмицькі рябії до пари парують. Н. п.

3) Случать.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 98.