Парування, ня, с.

1) Выдѣленіе пара.

2) Соединеніе въ пары; спариванье. Г. Барв. 316.

3) Женитьба, вступленіе въ бракъ. Витягли всі грошенята, що Максим наскладав до парування. Мир. ХРВ. 165. Ум. Паруваннячко. Через теє паруваннячко утеряла дівуваннячко. Грин. III.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 98.