Парити, рю, риш, гл.

1) Парить, распаривать, размачивать, размягчать на огнѣ, въ горячей водѣ. А свекорко дубиноньку паре. Грин. III. 303. Білі руки в окропі парить. Н. п. Кадук парив твою матір. Чуб. V. 427.

2) безл. Парить. Душно, так і парить. Ном.

3) Бить розгами. Цю Ганну раз таки і в волости парили. Грин. І. 32.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 96.