Панувати, ну́ю, єш, гл.

1) Господствовать, властвовать. Біс та його діти панують у світі. Ном.

2) Царствовать.

3) Жить побарски. Іди, доню, каже мати, — не вік дівувати! Він багатий, одинокий, — будеш панувати. Шевч. 14.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 94.