Палій, лія, м.

1) Поджигатель. Він палій, бо підпалив жида. Екатер. у.

2) = Паликопа. ХС. І. 77.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 89.