Паля, лі, ж.

1) Свая. Ном. № 1232. Поженуть чоловіка п’ятнадцять палі бить. ЗОЮР. І. 75. Посеред ставу вбито чотирі палі товстеньких. Кв. II. 85. Палю забивати. Кромѣ прямого значенія: сильно выпивать, напиваться пьянымъ. Не за кожним разом таку палю забивали, хоча й на сухо ніхто не виїзджає. Св. Л. 60.

2) Колъ. на палю вбивати. Сажать на колъ.

3) Дѣтск. палка.

4) Ударъ линейкой по рукѣ. палі дати. Ударить линейкой по ладони.

Паля, ля́ти, с. = Паленя. Ум. Палятко. Вх. Лем. 446.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 90.