Палити, лю, лиш, гл.

1) Жечь, сожигать. Солому палять і зілля варять. Чуб. V. 431.

2) Топить. Ой пали, мили, кам’янії груби. Чуб. V. 737.

3) Обжигать (кирпичъ, глиняную посуду, известь).

4) Курить. Люлечки палити. Грин. ІІІ. 652.

5) Палить, стрѣлять. Як узяв джура та узяв малий з пистолів палити. Мет. 401.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 89.