Падлюка, ки, ж.

1) Ув. отъ падло.

2) м. Подлецъ. А який він чоловік? — Ат, падлюки шматок. Зміев. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 86.