Падкувати, ку́ю, єш, гл.

1) = Падкати. Падкує коло хазяйства. Рк. Левиц.

2) Жаловаться, горевать. Приходить циган, як возьме падкувати: що ж пан мені скаже? що ти мені наробив? Гн. І. 103.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 86.