Пагуба, би, ж.

1) Пагуба, гибель. Од пагуби тебе хранить, щедротами вінчає. К. Псал. 232.

2) Губитель. Клякай, сповідайся ти, пагубо! — каже священник (розбійникові). Гн. II. 143.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 86.