П’яніти, ні́ю, єш, гл. Пьянѣть. Він швидко п’яніє: дві чарки випив, то вже й п’яний. Харьк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 505.