П’явка, ки, ж.

1) Пьявка, Hirudo officinalis. Чуб. І. 238. Вх. Пч. II. 28.

2) Синякъ отъ удара палкой или крутомъ. П’явка набігла.

3) Кровопійца.

4) Желѣзная скоба для прикрѣпленія нашивки въ лодяхъ (при пловучей мельницѣ). Вас. 173.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 504.