Охабляти, бля́ю, єш, сов. в. охабити, блю, биш, гл.

1) Оставлять, оставить. Мене-с охабив фраіречку першу. Вх. Лем. 445.

2) Портить, испортить. Желех.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 78.