Остигати, гаю, єш, сов. в. остигти, гну, неш, гл.

1) Остынуть.

2) = Остивати, остити. Остило йому слухати жінчину гризню. Грин. II. 165.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 71.