Оселедець, дця, м.

1) Сельдь. Хоч посолонцювати оселедцем. Ном. № 12121.

2) Хохолъ, пукъ волосъ на выбритой головѣ. Чуб. VII. 412. Знати їх (запорожців) було… по довгому оселедцю з-під шапки. К. ЧР. 261.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 65.