Осаджувати, джую, єш, сов. в. осади́ти, джу́, диш, гл.

1) Сажать, посадить въ заключеніе. Злапали Швачку та й самотою, та до Львова віддали… Ой вже Швачки нема, вже го осадили в самім риночку в місті. Гол. І. 18.

2) Заселять, заселить. Вони узгряниччя людом осадили. К. Досв. 20. Моє Підгір’є назад поверну, назад поверну, лучче осажу… Ой сажав же він та три слободи: одну слободу — старими людьми… Н. п.

3) Осаживать, осадить, останавливать, остановить. Як прийде злодій, так заніз доганя, а притика осаджує. Ном. № 11060.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 64.