Орда, ди, ж.

1) Орда. Піди, сину, геть од мене, нехай тебе орда візьме. Чуб. V. 890.

2) Перен.: толпа. Помішників у його ціла орда. О. 1862. V. 72. Ордою — толпой. За молодою козаки ордою. Шевч.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 62.