Оправляти, ля́ю, єш, сов. в. оправити, влю, виш, гл.

1) Оправлять, оправить, обдѣлывать, обдѣлать. Канев. у. Я її оправив під скло… і висить у мене в світлиці. Г. Барв. 9.

2) Приводить, привести въ порядокъ, починять, починить. Збери всі човни, що остались, і гарно зараз їх оправ. Котл.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 60.