Опороти, рю, риш, гл.

1) Распороть. Ішов коло тину, зачепився об тин і опоров свитину.

2) Ударить сильно. Чоловік як опоре його кийком. Грин. І. 42.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 59.