Оплітати, та́ю, єш, сов. в. оплести, ту, теш, гл.

1) = Обплітати, обплести. Виноград оплів навкруги камінь. Левиц. Пов. 361.

2) Уплетать, уплесть, ѣсть съ аппетитомъ. Сидить хазяїн в конці стола, варенички оплітає. Н. п.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 58.