Оніміти, мі́ю, єш, гл.

1) Онѣмѣть. І язик мій оніміє. Шевч.

2) Умолкнуть. Замовкли гармати, оніміли дзвони. Шевч. 234.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 54.