Онуча, чі, ж.

1) Онуча, портянка. Чуб. VII. 419. Хвалилися гайдамаки під Умань ідучи: будем драти, панове молодці, з китайки онучі. Н. п.

2) Хлопокъ снѣгу. Сніг летить онучами. Вх. Лем. 444. Ум. Онучка, онучечка. Ми тут вам не надокучимо: онучечки пересушимо. Грин. III. 430.

Онуча, чати, с. Внучекъ. Золотого Тамерлана онучата голі. Шевч. Ум. Онучатко. Г. Барв. 125.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 54.