Онемощіти, щію, єш, гл.

1) Обезсилѣть, изнемочь. Як цілий день у спеку попокосиш, то й онемощієш. Волч. у.

2) Обѣднѣть. Був багатий сильно Шкварій, а тепер онемощів. Волч. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 54.