Одноліток, тка, м.

1) Однолѣтокъ, ровесникъ. Вінчай діток — одноліток. КС. 1883. II. 372.

2) Имѣющій годъ отъ роду.

3) Однолѣтнее растеніе. (Сумск. у.) Як ми, серце, зазнавались — сухі дуби розвивались, а тепер, як перестали, однолітки повсихали. Чуб. Гнучкий одноліток лози. Шевч.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 41.