Огірок, рка, м.

1) Огурецъ, cucumis salibus.

2) Родъ игры, въ которой дѣвушки берутся за руки, составляютъ цѣпь, вьющуюся на подобіе стеблей огурцовъ, и поютъ пѣсни. Чуб. III. 79.

3) мн. Родъ писанки. КС. 1891. VI. 376.

4) мн. Родъ вышивки. Чуб. VII. 427. Ум. Огіро́чок. Ув. Огірчи́ще.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 35.