Огулом нар.

1) Оптомъ, гуртомъ. Бачите, щоб було посходніш, сторгуємось огулом. Стор.

2) Вообще. Мовлячи огулом, треба сторожко підступати.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 38.