Оглядати, да́ю, єш, сов. в. огля́діти, джу, диш, гл.

1) Осматривать, осмотрѣть. Вийди, матінко, огляди, що тобі бояре привезли. Мет. 230. Козаків піджидає, козаків оглядає. Макс.

2) Созерцать, видѣть. Сподоби в небі лицем к лицу Бога оглядати. Чуб. Одного ранку, бодай такого ніхто не оглядав, сказано мені, що на черзі Андрійко у некрути. МВ. ІІ. 71.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 36.