Обшукувати, кую, єш, сов. в. обшука́ти, каю, єш, гл.

1) Обыскивать, обыскать. Їсти хочеться (вовкові). Обшукав він скрізь лисиччину хатку, — нема нічого. Рудч. Ск. II. 7. Обшукав його та й найшов п’ятсот тисяч. Рудч. Ск. І. 202.

2) Искать, поискать. Та нехай вони та громадою воли обшукають. Н. п.

3) Обманывать, обмануть. Жид як не обшукає, то навет і не пообідає. Ном. № 912.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 33.