Обшугувати, гую, єш, сов. в. обшуга́ти, га́ю, єш, гл.

1) Очищать, очистить отъ шелухи (гречу). Обшугаю гречку на крупи.

2) Обрывать, оборвать вѣтромъ, оббить (о листьяхъ дерева). Найдуть на тебе буйнії вітри з лютими морозами, кору обіб’ють… листя обшугають. МУЕ. III. 132.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 33.