Обтікати, ка́ю, єш, сов. в. обтекти́, течу́, че́ш, гл.

1) Обтекать, обтечь. Смотрич обтікає город кругом. Св. Л. 213.

2) Обнимать, обнять. Шух. І. 74.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 29.