Обточувати, чую, єш, сов. в. обточи́ти, чу́, чиш, гл.

1) Обтачивать, обточить. Токарь обточив ніжку.

2) Очистить на решетѣ. Обточи жито, бо з горошком.

3) = Оточи́ти. Рейментарь вколо Луг обточив. Гол. І. 16.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 29.