Обставляти, ля́ю, єш, сов. в. обставити, влю, виш, гл.

1) Обставлять, обставить. Склав собі капличку і обставив її хрестиками. Стор. МПр. 167.

2) Окружать, окружить. Хату своїм військом у три ряди навкруги обставив. Рудч. Ск. І. 151.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 27.