Обставати, стаю́, єш, сов. в. обстати, стану, неш, гл.

1) Становиться, стать вокругъ, обступить. Сто тисяч турків і татар обстало окопи лядські, мов дітвора дучку. КЦН. 208.

2) Заступаться, заступиться за кого, стать за кого, защищать, защитить. Старшина обстане за ним. Могил. у.

3) Остаться. Тверда зіма впала, постіль непрана обстала. Гол. IV. 406.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 27.