Обрікати, ка́ю, єш, сов. в. обректи́, речу, че́ш, гл. Обѣщать, пообѣщать. На заручинах… обрікають молодятам подарунки. О. 1862. IV. 7.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 25.