Обрізок, зка, м.

1) Обрѣзокъ. Ум. Обрізочок. Що й обрізочки, то на квіточки, а окравочки, то на хрестики. Чуб. III. 395.

2) Говорити без обрізків. Говорить не стесняясь, съ полной рѣзкостью. Шух. І. 34.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 25.