Обрубувати, бую, єш, сов. в. обрубати, ба́ю, єш, гл.

1) Обрубать, обрубить. Треба обрубати кригу на колодязі, бач як здорово намерзло.

2) — криницю. Вставить срубъ въ родникъ. Чуб. III. 150. Ой у полі криниченька обрубленая. Чуб. ІІІ. 149.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 26.