Обриштовувати, вую, єш, сов. в. обриштува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Обставлять, обставать лѣсами зданіе при постройкѣ.

2) — гарматами. Обставлять, обставить, вооружить пушками. Скавицю гарматами кругом обриштував. К. ПС. 101.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 24.