Обповивати, ва́ю, єш, сов. в. обпови́ти, в’ю, єш, гл.

1) Обвивать, обвить. Дивлюсь, аж приятель (хміль) за гілку зачепився, а трохи згодом глядь — всю рожу обповив. Греб. 371.

2) Пеленать, спеленать.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 23.