Обмірати, ра́ю, єш, сов. в. обме́рти, обімру, реш, гл.

1) Обмирать, обмереть; впадать, впасть въ летаргію. Привели до неї одну нашу таки бабу, стару престаренезну, що недавно обмірала і на тім світі була. ЗОЮР. І. 304.

2) Впадать, впасть въ обморокъ. Як почне пані обмірати та стогнати, та в крик викрикувати!. МВ. (О. 1862. III. 60).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 19.