Обелець, льця, м.

1) Тонкій берестовый стволъ, цѣликомъ употребляемый на ободъ колеса. Сумск. у.

2) Верхній тонкій конецъ древеснаго ствола. Поїхав по обельці. Хата з обельців. Лебед. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 7.