Обдирати, ра́ю, єш, сов. в. обдерти и обідрати, деру, ре́ш, гл.

1) Обдирать, ободрать.

2) Грабить, ограбить. Мужика вдень обдери, а вночі обросте. Ном. № 1256. Церкву обдирає, а корчму латає. Ном. № 11723.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 6.