Обвіщати, ща́ю, єш, сов. в. обвісти́ти, щу, стиш, гл. = Оповіщати, оповістити. Поки що, а я панові йду обвісти́ти. МВ. (О. 1862. І. 103).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 4.