Обаполок, лка, м.

1) Горбыль, крайняя доска при распилкѣ бревна.

2) Окраина. Кий там чорт у Харькові городи! хиба по обапілках города. Лебед. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 1.