Об’являтися, ля́юся, єшся, сов. в. об’яви́тися, влюся, вишся, гл.

1) Являться, явиться, появиться, обнаруживаться, обнаружиться. Вх. Лем. 441. Честь і слава Кийову й Дніпрові, коли об’явиться там новий филозоф. Левиц. Пов. 89. Святий Миколай об’явивсь до його стариком. Чуб.

2) Представляться, представиться, явиться. Як єсть у тій хаті відьма, вона тобі тії ж ночі сама об’явиться. Мнж. 139. Він пішов у те село, переночував у їдної баби і не знає, шо то його село і на другий день об’явивсь громаді. Чуб. І. 182.

3) Дѣлаться, сдѣлаться явнымъ. Нема бо нічого схованого, щоб не об’явилось. Єв. Мр. IV. 22.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 33.