Об’явка, ки, ж.

1) Сообщеніе, объявленіе кому, заявленіе. Побачила вона, що невістка її в ставку мертва, та й дала тоді об’явку старості, а він і мене кликнув у поняті. Верхнеднѣпр. у. Пішов один чоловік давать об’явку у волость, що в його вкрадено кобилу. Грин. І. 97.

2) Голосъ (при баллотировкѣ). Паньку дали три об’явки більше, як Стеценку, то через те й став старшиною. Золотон. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 33.