Нужний, а, е.

1) Изможденный, истомленный.

2) = і. Нуждений і. Горе мені нужному, що я винен кожному.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 572.